Скринька Пандори

Щиро вітаю всіх хто читає зараз цю статтю.

Останнім часом я вдосталь надивився на все, що відбувається в україні. Я особисто душею й тілом підтримую Україну, український народ у його бажанні до євроінтеграції, але ще більше до скасування режиму диктатури та хаосу на своїй рідній Батьківщині. Відразу хочу сказати, що я аполітичний громадянин, але далеко не асоціальний. Тут я хочу розповісти ті речі про які ніхто не говорить, а більшість навіть не знає. 

Нещодавно переглядаючи різноманітні передачі по телебаченню, я натрапив на передачу "Свобода слова з Савіком Шустером". Під час перегляду даної передачі я готовий був встати і пішки піти на Київ, щоб особисто висловити своє ФЕ правлячі владі, а саме Н.Королевській.  Вона розказує, що в країні все так добре і щодня її команда відвідує 500 000 громадян, що потребують соціального захисту... Абсурд. В нас немає стільки людей!!! На своєму блозі intrerio89.blogger.com раніше я писав про випадок з дівчинкою в с.Виноград, Лисянського району, Черкаської області. Я не буду вдаватись в подробиці, кому стане цікаво той прочитає цю статтю. Що я хочу сказати. Я особисто звертався у Верховну Раду, в міністерство соціальної політики, до уповноваженого з питань прав людини, у прокуратуру та міліцію. Я тривалий час розсилав офіційні листи, особисто приходив у представництва тих чи інших державних установ і знаєте, що я отримав ?! - Повну бездіяльність компетентних органів. Я відправив лист у представництво Партії Регіонів. Мені прийшла просто абсурдна відповідь:"Звертайтесь у відповідні органи, політична партія не займається такими справами". Але світ не без добрих людей і мені все ж зателефонував голова Уманського осередку партії "Свобода". Він витратив силу силенну свого часу та сил, щоб добитись повернення дитини до матері, за що я особисто та громада села йому вдячні. Отримавши листа від уповноваженого Верховної Ради, я не побачив там інформації про допомогу, а лише шаблонні відповіді уставлені нашою владою. Дитина повернулась додому, але куди саме вона повернулась?! У стареньку хату яка вже розвалюється?! За допомогою небайдужих людей дівчинка отримала одяг, цінні подарунки, що хоч якось її в матеріальному плані витягують в той нижчий соціальний клас, бо до цього ця сім'я жодного разу не знала, що таке допомога. Матір тяжко працює, чистить туалети людям, працює на багатогектарних полях, а за для того, щоб дівчинка змогла безкоштовно харчуватись у шкільній їдальні ( що і так є по Закону безкоштовним) матір була вимушена вичистити шкільний туалет винесши понад 100 відер відходів. Це нормально?! зараз жінка працює на заводі де клеїть пакетики... 20 грн в день... Пішки ходить за 10 км до заводу і назад 10, щоб більше коштів зекономити для дитини... Заробивши 400 гривень, мама пішла на сільський базар і придбала дитині штанці, курточку, черевички... Як я чую від неї ці слова, мені, чоловіку, навертаються сльози на очі. Партія Регіонів каже, що вони всі працюють для людей?! Так от хочу сказати, що сільський голова який зараз в цьому селі, мало того, що застосував силу до цієї бідної жінки так ще й заборонив їй взагалі приходити за допомогою в селищну раду. Це нормально?! Так тепер хочу запитати кому платять цю соціальну допомогу??? Ця сім'я не отримувала жодної допомоги скільки я їх знаю. Якби п.Королевська хоча б на мить, не побоявшись вступити черевичками за тисячі доларів у сільське багно і просто подивилась би як живуть люди в глубинці, які не мають змоги навіть достукатись до Києва, то вона б не казала про те як гарно працює міністерство. Місцева влада та міліція повністю відрізали ці села від райцентрів, а коли навіть люди пробиваються у відповідні органи то до них ставляться к до тварин, ніхто не може навіть допомогти скласти заяву. А більшість цих людей в силу того, що з ранніх літ вже працюють, не мають навіть освіти. Моя бабця, яка пережила війну має лише 4 класи школи. А люди які живуть в так званій незалежній державі без війни, не вміють навіть писати. Раджу п.Наталіє, поїхати в такі села і подивитись на людей, що там живуть, я особисто готовий розділити з Вами дану поїздку. Це що стосується незахищеної частини населення. А тепер перейдемо до пенсіонерів. Я от слухав виступ п.Королевської і сміявся ще більше, ніж від жартів Зеленського. Пані міністр стверджує, що пенсії виплачуються вчасно. Не спорю, але чи можна це назвати пенсією?! Мої батьки вже на пенції. Все життя вони пропрацювали військовими. Тато працював і в СБУ і в Держспецзв'язку. Вийшовши на пенсію моя мама має пенсію у розмірі 1000 грн, а тато віддавши 30 років свого життя державі, заробивши чисельні травми під час виконання службового обов'язку, дослужившись до підполковника, отримує пенсію у 2000 грн. Так тепер виникає питання, чим кращий міністр, президент чи будь-хто інший від мого тата, що в них заробітня плата понад 10000 грн, а пенсія моїх батьків в сумі 3000 грн??? Чи не здається вам, що військові віддали набагто більше цій державі, ніж "служителі народу"?! Якби знизити заробітню плату всім хто зараз при владі до рівня середньої то я впевнений, що і казна б наповнилась і можна було б і пенсії платити і соціальнонезахищених людей забезпечити постійними виплатами без залучення золотовалютних запасів держави.

Моя стаття буде великою і торкатиметься всіх. Тому продовжимо.

Пан В.Олійник. Я ось так дивлюсь на всі виступи даного політика і дивуюсь від лицемірства. Мій батько з одного села з паном Володимиром. Чоловік татової сестри вчився в одному класі з ним. Односельчани п.Олійника проклинають чиновника за те, що він зробив з селом. Може нагадати Вам про те,як Ви відібрали приміщення в с.Бузівка під відкриття кафе та магазину?! Колись це було процвітаючим населеним пунктом,а зараз люди перемістились зі своїх домівок на цвинтар. Поїдьте на рідну землю і подивіться до чого докотилось село в якому Ви жили, де ви народились. Подивіться на озеру на якому виграли в хокей з Вашими односельчанами. Тиждень тому я почув від одного мешканця цього села:"Краще б ми втопили його тоді, коли грали в хокей". Чи не соромно Вам за свої вчинки? Ви говорите про те, що Ви виховували своїх дітей за найвищими моральними принципами... А це нічого, що інтернет кишить просто інформацією про те, як Ваші сини вимагають хабарі?! От Ви мені скажіть, Ви виходець з села, досягнули багато, що в житті, Ваші діти в суді і в податковій... Я маю дві вищих освіти, військове звання, спортивні досягнення, постійно відвідую військові навчання, веду активну соціальну та політичну роботу, а так і не зміг потрапити ні в податкову, ні в СБУ, та навіть в міліцію не можу. Знаєте чому? Та тому, щоб потрапити в ці установи спочатку треба заплатити від 10000 у.о.. а вже потім можливо і дозволять прибирати кабінети керівників. Невже Ваші сини такі розумні і цілеспрямовані, що так просто туди потрапили. Я досконало володію чотирма мовами і знаю точно, що власної ерудиції мені не бракує і не хочу нікого образити, але навряд у державних структурах сидять висококваліфіковані праціники. Судячи з розмови з одним слідчим, то він навіть слова не знає як правильно пишуться. Ви говорите про те, що після євроінтеграції заводи на сході України зупиняться... Перше питання, навіщо було їх приватизовувати? Друге, Де поділись гроші на оновлення обладнання та виробництва вцілому? Третє, а Ви знаєте, що заводи на заході взагалі закрили та знищили? Я розумію, що Вам вигідно відстоювати політику східної України бо більшість виробництва це приватні сектори чиновників, але хоча б на мить подумайте про  те, що Україна має п'ять частин (Схід, Захід, Північ, Південь,Центр).Ви особисто взагалі не викликаєте в мене довіри і думаю, що я не один такий,а Ваші односельчани дуже надіються, що Бог ще неодноразово Вас покарає.

Пан М.Азаров. Дуже цікава постать серед чиновників нашої влади. От скільки не розмірковував, а до цих пір не можу зрозуміти, як людина, виходець з Росії може обіймати посади прем'єр міністра України, в той час коли мільйони українців безробітні. Якщо чесно,незважаючи на україньське громадянство, я не вважаю Вас українцем. Мене цікавить також питання мови. Невже так тяжко вивчити українську мову? Я б згорів від сорому якби люди сміялись з мене через моє мовлення. Мова - ознака національної культури, етносу. Яке уявлення про культуру може бути в людей, коли Ви спілкуєтесь на незрозумілій мові. Краще вже говоріть російською, так Ви хоча б дасте людям зрозуміти, що це лише Ви інакший,а не народ. останнім часом Ви говорите про те, що в Україні так добре жити, що економіка розвивається, що робочі місця створюються... Серед моїх друзів, роботу втратили 75%. На заході України, якби не Польща, то ми б взагалі вмерли з голоду. Хоча ми і так помираємо враховуючи вартість мита. Ви самі хоча б раз везли додому собі харчі, одяг чи ще щось?Навряд, тому скажу Вам одну річ, коли я везу додому трошки харчів, одяг, побутову хімію - а ці пси на кордоні вимагають з мене хабаря, це Ваша провина!!! А смерть тих людей, що від нездоланної праці на шахтах у Донецьку за мізерну зарплату яка місяцями не платиться, чи тих людей, що помирають на заробітках закордоном, не побачивши своїх дітей - залишиться на Вашій совісті. 

В.Янукович. На початку правління п.Януковича, я особисто десь далеко в душі навіть симпатизував йому, у порівнянні з тим яка розруха залишилась після Ющенка. зараз наш президент викликає в мене почуття жалю. Невміння публічно виступати, склероз на слова, необдумані вислови... Але зараз мова не йде навіть про публічне життя президента. хочу трошки висвітлити інформацію про те,як бізнес на заході України почав переходити на схід. Всі завжди знали, що люди на заході завжди займались обширно такими видами діяльності - м'ясний бізнес, вживані автомобілі, гума для автомобілів та товари із-за кордону. Почнемо з м'ясного бізнесу. А чиї склади знаходяться в прикордонній зоні, на які звозиться масово м'ясо і звідки воно транспортується по Україні? Ну я думаю що навряд Ваше, якби це було підприємство родини презиента то воно б створювало здорову конкуренцію людям, що цим теж займаються і вже точно б не погроз в їх сторону, щоб вони або ділились або закривались. Автомобільний бізнес. А як так сталось, що щоб розмитнити авто окрім офіційних платежів треба ще дати в "кишеню" митнику пів суми інакше авто не пройде розмитнення і тимбільше не поставиться на облік в ДАІ? А пропозиція придбати український хюндай лунає з уст ну мале не кожного митника. Гума. Пів року тому говорив з товаришем, що дуже серйозно займався гумою. Великі постачання даного товару з Кореї... Зустрівши його, він сказав що довелося все закрити бо приїхали невідомі люди і сказали або ділишся або закриваєшся. ділитись не зміг бо вже не було чим. А ще я просто назву деякі об'єкти і Ви сам івсе зрозумієте - база "Захар Беркут", Ресторан "Рафаель"... Знайомі назви?! Пам'ятаєте як ще нещодавно ці заклади жили без втручання невідомих людей?! Я дуже давно слідкую за життям Вашої родини. Скажу таку річ, що п.Р.Ахметов завжди був для мене еталоном бізнесмена, в цієї людини направду є чого повчитись і дуже багато різноманітних ідей та ідеологій заклав саме він в мою голову. Так от я дуже сподіваюсь, що той хто Вас привів до влади той Вас і поверне на грішну землю. Трошки про легітимність виборів хочу поговорити. Ви ж напевно ще не встигли забути вибори на яких Ви прийшли до влади. Я особисто приймав активну участь у виборчих кампаніях, так як був дурний і наівний. Для початку хочу нагадати про те, як Ваша команда "кинула" людей, що розвивали Вашу кампанію. Також хочу проінформувати Вас про те, що у одному населенному пункті Львівської області (це лише про що я знаю), за кожен голос на Вашу честь - давали 150-300 грн, причому все відбувалось безпосередньо біля виборчих дільниць. А як гарно було спостерігати за працівниками міліції які барикадували міські ради, селищні ради поки там йшла заміна бюлетнів. А пам'ятаєте як гарно викидались в море бюлетні?! Як згадаю так і смішно стає від того, що одна людина вирішила надурити 45 000 000 людей. Ми зараз це проковтнули, але точно виплюнемо назад. Я не буду довго зациклюватись на Вашій персоні бо більше, ніж люди знають вони не дізнаються.

п.Захарченко. З дитинства в мені виховували честь офіцера. Мої батьки, мої військові керівники - завжди казали, що честь мундира це найголовніше і до поки ти офіцер не можна зганьбити світле ім'я. Я хочу сказати, що побиття влаштоване Ваме на майдані - це ганьба українським офіцерам. Ще з СРСР повелося, що на жінок і дітей офіцер не має права підняти руку. Ваші "собаки" підняли не лише руку, а й ногу і спецзасоби... Якби я мав таку владу, то за подібне діяння призначив би розстріл. Зважаючи на те презирство до Вашої персони яке в мене зараз є, я навтіь не хочу довго нічого описувтаи.

Це лише частинка того, що я особисто бачу та про що розмірковую. Ще безліч історій є десь там в темних кутках скриньки пандори. Знаю одне, молодь підростає і вже скоро саме молодь займе ваше місце і я тоді дико співчуваю вам. Під словом молодь я розумію нову генерацію українського народу, а не "молодих Януковичів",так як цього хотів наш президент висловлючи свої міркування на святкуванні свого дня народження. Після даної статті не виключені переслідування з боку правлячої влади по відношенню до мене особисто. Хочу заздалегіть попередити, в мене є більш вагома інформація, що може розпалити ще більший конфлікт і я ні краплинки не боюсь репресій зі сторони Регіонів чи конкретних осіб. Я завжди маю місце де мене захистять і звідки я зможу й надалі розвивати волю народу. Я багато років бився за волю і демократію, мене паплюжили і мною нехтували, але я не здався. Я обіцяю кожному хто приклав руку до знищення моральних цінностей, до фізичного побиття українців - прийде той день, коли я і мої однодумці станемо на один щабель влади вище і тоді ми повернемо історичну пам'ять нашій Батьківщині. На завершення хочу додати, нещодавно в голову прийшов маленький жарт:"Дивлячись на нашу владу, розумію, що в пеклі не залишиться місця для звичайних грішників". 

Шануйтесь. 

З повагою,

Олександр

Історія маленької людини у жорстокому світі...

В День Подяки подяка усім небайдужим людям
Я, Поливода Ірина Володимирівна і моя донька Золотуська Анастасія Петрівна, хочемо висловити подяку усім небайдужим людям, які погодились вирішувати нашу з донькою проблему. Яка сталась 17 грудня 2012 року в с.Виноград, Лисянського району, Черкаської області. Особливо великий уклін членам партії Свобода, які з першого дня запропонували свою допомогу. З відповідальністю можу заявити, що сьогодні це єдина партія, яка цікавиться простими українцями незважаючи на їхній соціальний статус. Дякую п.Юрію, Голові Черкаського осередку партії Свобода, Вам Сергію Петровичу, Голові Уманського осередку партії Свобода, Ви ні на один день не залишали мене з моєю донькою, на одинці з нашою проблемою, допомагали нам і як юристи, і як психологи, і як просто найкращі у світі люди. І Ваша допомога мала логічне завершення мою доньку, яку вилучили в мене назаконно, мені повернули на Свято Різдва Христового і ми з Анастасією будемо молитись за Вас і Ваші сім'ї. Я думаю, що це взагалі правило Вашої партії Свобода допомагати бідним і незахищеним людям України яких у нас мільйони, на нашому прикладі звичайні українці зрозуміють яка з п'яти партій, які є у Верховній Раді, піклується, оберігає і надає термінову допомогу. Я ще раз дякую Вам, що надали мені можливість розпочати нове життя з моєю донечкою. Я думаю воно буде іншим, ніж було до цього. Я ніколи не буду жити як раніше. Ви вселили в мене любов у життя, віру в людей і прекрасне майбутнє.
Ми бажаємо Вам великих успіхів!

Ми дякуємо Вам журналісту газети "Вечірні Черкаси" Лисенко Сніжані за Ваше журналістське розслідування. За Ваше розуміння мого материнського відчаю - залишитись без доньки, та дитячого страху - залишитись без матері. Ваше добре серце, незалежна позиція у цій справі та підтримка безумовно сприяли поверненню моєї доньки з дитячого притулку. Будемо молитись за Вас.

А також дякуємо учителю Насті та директору Виноградської середньої школи за співчуття та небайдужість до всього того, що з нами сталось.

Мама Поливода Ірина Володимирівна
Учениця 5-го класу Золотуська Анастасія Петрівна.




Лист звернення до всіх небайдужих!
Дана історія сталась 17 грудня 2012 року на Черкащині в селі Виноград  Лисянського району. В селі де відносно невелика кількість жителів проживає жінка Поливода Ірина  з дитиною одинадцяти років Золотуською Анастасією Петрівною. З ними також проживає бабуся (матір чоловіка). Жінка виховує доньку одна, чоловік помер кілька років тому. Щоденно жінка ходить по сусідах виконуючи різноманітну роботу – заробляє гроші для утримання дитини. Дитина навчається у сільській школі цього ж села. Незадовго до 17 грудня до Ірини приїхала невідома особа, жінка 35-40 років з пропозицією віддати доньку у новий інтернат сімейного типу, що вони з чоловіком зараз відкривають. Звичайно Іра відмовилась від даної пропозиції, адже в їхній сім’ї нічого не бракує – будинок з всіма можливими зручностями, підведені комунікації, господарство.  І ось настало 17 грудня. Мама відправила дитину до школи і без жодних переживань пішла на роботу. Коли настала 16:00 година і Насті ще не було вдома, мама почала хвилюватись. Прийшовши до школи, з Іриною відмовились спілкуватись директор, вчителі, навіть діти і ті мовчали ніби чогось боялись. Лише дехто з однокласників та один працівник змогли мамі пояснити де ж її донечка. А далі Іра почула жахливу історію, що сталась з дитиною під час уроків, що дитину посадили в автомобіль та повезли у невідомому напрямку. Матір Насті, відразу побігла до директора школи додому, там же ж їй відповів чоловік, що її немає вдома. Далі Ірина побігла до Голови селищної ради. Він також нічого не пояснив. Матір у відчаї вже не знала, що робити, ніхто не міг пояснити де її донечка і що з нею зробили. Трошки відступлю від теми, в цьому селі в мене проживає бабця. Вона сусідка Ірини.  Так от, Ірина у відчаї прибігає до моєї бабці, розказує все, що сталось і бабця відразу телефонує до мене за порадою. Почувши цю історію я був шокований.  На даний момент мама так і не може забрати свою кохану донечку, навіть не має змоги її побачити. Доля дівчинки невідома, ніхто не відкриває її реального місця знаходження. Враховуючи останні події, що відбуваються в Україні та світі, мама і всі ми переживаємо за дитину, бачучи по телевізору новини де діти переживають страшенні знущання, а не раз і зі смертельними закінченням. Мама, її родичі та друзі та і просто небайдужі громадяни України просимо допомогти у цій ситуації, адже якщо не ми спинемо це свавілля то завтра таке зроблять і з нашими дітьми. Особисто звертаюсь до Президента України – Шановний Вікторе Федоровичу, не будьте байдужим до проблеми простих селян, людей які годують наш державу, які піклуються про нашу землю та дають приклад нашим дітям, не будьте байдужим до діточок, що так потребують Вашої допомоги. Я надіюсь ця стаття дійде до найвищих ешалонів влади і спільно ми допоможемо Ірині повернути свою доньку, а правоохоронців, що вчинили злочин буде покарано.
Оновлена інформація 20.12.2012 19:00. Вже після декількох годин активної роботи в напрямку ЗМІ нам почало допомагати видання Голос.ЮА і журналіст видання телефонував до Ірини, а також у відділ соц.опіки та РВУМВС Лисянського району. Дівчинка знаходиться у дитячому будинку у м.Умань. Найцікавіше те, що матір сьогодні прийшла у РВУМВС Лисянського району з проханням написати заяву про зникнення дівчинки, а їй у дуже грубій формі, із застосуванням сили пояснили, що краще їй піти. Не витерпівши такого свавілля, Ірина пішла в районну прокуратуру написати заяву на працівників МВС і отримати допомогу у вирішенні проблеми з дитиною. Натомість отримала повторення ситуації у районному відділенні міліції. Незважаючи на вихід оновленого ККУ працвники правоохоронних органів й надалі недбало виконують свої обов’язки і більше того йдуть на перекір Закону хоча за це мають відповідати по найвищій мірі. Коли мені перетелефонував журналіст і сповістив мене про те, що дівчинка знайшлась і з нею все добре, він мені також сказав, що у дитячому будинку його проінформували про наступне. Як сказав представник інтернату, дівчинка переживає про те, що мами не було вдома три місяці і Настя проживає вже кілька місяців невідомо де. З достовірних джерел того ж самого інтернату стало відомо, що слова які переказали журналісту є вигадкою. Дівчинка в шоковому стані, на грані суїциду, страшенно плаче і проситься до мами. Нам не вдалось поговорити з дитиною і тим більше коли дзвінок здійснила мама, їй сказали, що такої дитини там немає. До даної проблеми підключились ЗМІ та приватні особи, що допомагають нам отримати інформацію. Зі слів працівників відділу соц.опіки дитину не повернуть матері бо вже все вирішено за неї. Хто і що вирішив невідомо. Нами було проведено опитування всіх сусідів та людей, що знають Ірину та її доньку і всі одноголосно відповіли, що ця жінка обожнює свою доньку і заради неї життя віддасть. На запитання про відсутність Ірини всі опитанні сказали, що такого бути не може бо більшість людей бачить Ірину щодня. З усього вищесказаного ми зробили висновок, що Ірина і її донька стали жертвами злочинного угруповування. Хто бажає допомогти телефонуйте.
Оновлена інформація 21.12.2012 11:45. Стали відомі нові факти у даній справі. Як повідомили в дитячому будинку нашому представнику, дитину ніби забирав зі школи прокурор Лисянського району з рішення соціальної опіки. Як розказала нам одна з вчительок яка в той момент це все бачила: "Ми з Настею надягали прикраси на ялинку в класі і тут в клас заходять двоє чоловіків більше середньої статури із запитанням хто Золотуська Анастасія. Дівчинка підвелася і з посмішкою сказала - Я.  Дитині наказали йти з міліціянтами.Я запитала куди,у відповідь почула, що дитину забирають в дитячий притулок. Я відразу оскаржила це і сказала, що потрібно повідомити матір, на що почула що матір вже повідомлено.  Вона попросила взяти хоча б портфель з книжками, улюбленою іграшкою - ведмедиком, без якого вона нікуди не йду, тому що це подарунок покійного батька, форму спортивну з якою вона прийшла на фізкультуру - у відповідь - тобі це не знадобиться вже ніколи і дівчинку просто витягнули з класу насильно". Відомо, що дівчинка в шоковому стані і вже зараз потребує втручання медиків та професійних психологів.
Оновлена інформація 24.12.2012 11:00. З моменту останнього оновлення надійшло багато новин. Нам на допомогу прийшли небайдужі люди, а саме представник партії Свобода у м.Умань та керівник Черкаського осередку партії Свобода. На даний момент вони активно сприяють вирішенню проблеми. Також велика вдячність Батчаєву Володимиру Крузовичу Оновлення стосовно даної справи чекайте вже за декілька днів.

Лист звернення мешканців с.Виноград


Шановний(а) __________________________________________________________________



До Вас звертаються мешканці села Виноград Лисянського району Черкаської області, сусіди,знайомі і просто жителі цього села. 17 грудня 2012 року о 14:30 ученицю 5-го класу Виноградської середньої школи Золотуську Анастасію віком одинадцяти років, два чоловіки вивели на вулицю зкласу, посадили у автомобіль і повезли у невідомому напрямку, не давши їй її рюкзак, ні одягу, ні можливості зателефонувати мамі. Дитина відчайдушно плакала, кричала і не розуміла куди і для чого її везуть ці дорослі люди. Ще одна не мало важлива річ, а можливо і найголовніша – який документ надали директору школи і вчителю Насті, коли її забирали силоміць зі школи, адже вони несуть відповідальність за дівчинку, що перебуває на навчанні. Щоб винести будь-яку річ зі школи,потрібна накладна, а що потрібно для того, щоб забрати зі школи дитину чужим людям?! Ні директор школи, ні вчитель в яких забрали дівчинку не знають де вона і що з нею сталось. Питання – Це законно? Це Правильно? Так має бути? Це запитання до всіх органів влади, усіх організацій по захисту прав людини, дитини, матері, до психологів, лікарів. В які часи ми живемо?! Хто дав право людям, що стоять у керма влади, нищити людські душі? Можна собі уявити який стрес пережила ця беззахисна, налякана дівчинка. Ніхто не знає які наслідки будуть з нею після цієї історії. А найстрашніше те, що родина не може зв’язатись з нею, а тим більше зустрітись. Соціальні працівники смт.Лисянка стверджують, що дитину відвезли у місто Умань, у дитячий будинок за вул.Гонти,12. Нам стало відомо, що дівчинка знаходиться зачиненою в кімнаті, постійно плаче, та просить побачити маму. Дитина потребує невідкладного втручання медиків. Хто сказав що їй там краще, аніж з мамою, бабцею, рідними їй людьми, друзями, вчителями та тими хто її оточує протягом одинадцяти років. Хто вирішив, що її потрібно насильно, застосовуючи грубу силу, тягнути до автомобіля, везти понад сто кілометрів тендітну і настрашену дитину двом незнайомим чоловікам, що взагалі було в цьому автомобілі, що з нею там робили і чому її приховують від родини? Хто вирішив, що мама не здатна опікуватись дитиною? Ми мешканці села,можемо засвідчити, що мама проживає зі своєю свекрухою, матір’ю покійного чоловіка, у нормальному великому будинку, де є вода, газове опалення, телебачення, холодильник, є присадибна ділянка, є господарство з немалим поголів’ям. Настуся завжди гарно вдягнута, охайна, не голодна, ходить до школи, не хворіє. Напевно комусь дуже сподобалась ця дівчинка і хтось хоче відібрати її у бідної, знедоленої жінки, яких тисячі в наших українських селах. Нещодавно до них приїжджали дві особи, що не назвали своїх імен та прізвищ, повідомивши лише те, що вони господарі дитячого будинку сімейного типу і підбирають по селах для себе дітей і Золотуська Анастасія по всім критеріям підходить. ЦЕ що??? В нас в Україні дітей підбирають як на ринку  речі? Що означають слова «підходить» і «ми її заберемо»? Хто запитав у мами чи вона її віддасть? А в дитини хто запитав чи вона хоче залишити батьківський дім. Все це наводить на думки, що всі ті речі які в останній час відбуваються в Україні, вони невипадкові – справа Оксани Макар, справа нещасних дітей з Луганщини, що померли від руки прийомних батьків, справи тих дітей яких в дитячих будинках з десяти років гвалтують, які з дитинства курять, пиячать та вживають наркотики. В нашому селі багато дітей перебувало в дитячих будинках і жоден не повернувся звідти лікарем,вчителем чи звичайним кондитером. Всі повернулись п’яницями, злодіями та наркоманами. То хто вирішив, що в наших українських дитячих будинках, нашим дітям краще,ніж вдома. Мама Анастасії звичайна українська жінка, яких в Україні мільйони. Ходить по людях пенсіонерах, виконує різноманітну роботу, тим самим заробляючи гроші для дитини та себе. У селі проживають одні пенсіонери і декілька десятків молоді і ні для кого не секрет, що роботи для цих бідних людей немає.

Протягом десяти років органи соціальної опіки смт.Лисянка не цікавились як живе мама з малолітньою дитиною, не виплачували жодної копійки родині, ні як одинокій матері, ні як малозабезпеченій родині незважаючи на численні прохання та офіційні звернення. А тепер чомусь цим же ж органам захотілось у мами дитину відібрати і розпочались надумування фактів, що мама п’яниця, що мама не живе вдома, що мама не працює. А в кого вони це запитали? Ми люди, що проживаємо навколо цієї родини, директор школи і вчителі, стверджуємо протилежне. Мама Ірина піклується за свою дитину, дбає за її здоров’я та благополуччя. Цілу ніч після зникнення дитини, мама розшукувала її по селу. Ніхто не говорив, що сталось з дитиною у школі. Лише однокласники, змогли прояснити ситуацію. Ранком Ірина поїхала у РВ УМВС Лисянського району для подачі заяви про викрадення дитини. Звернувшися до чергового районного відділення міліції із заявою, після прочитання ним даного звернення, заява була розірвана, а жінку вигнали з приміщення. Чому? Адже в Україні набув чинності новий Кримінальний Кодекс України, що гарантує можливість подання будь-якого звернення у державні органи. Ця нещасна жінка пішла до районної прокуратури, де з нею вчинили точно так само. Потім вона пішла до районного відділу опіки над дітьми де їй надали таку інформацію: «Дитину ми вирішили забрати в тебе в дитячий будинок м.Умань». Хто вирішив? Якими документами це передбачено? І коли маму про це повідомили? «Ти більше ніколи її не побачиш». Чому і хто виніс такий вирок? Куди подінеться дитина? «Дзвонити дитині і бачити її не можна!» Чому? «Йди геть звідси і принеси довідку, що в тебе є особняк, що в ньому євроремонт, довідку про наявність роботи, а зарплату не меншу за два прожиткових мінімуми, довідку, що ти не п’яницю і ще довідку, довідку,довідку…». Люди добрі, який особняк з євроремонтом може бути в с.Виноград Лисянського району, про яку роботу на дві тисячі гривень може йти мова, коли навіть директор школи не має такої заробітної плати, звідки взяти таку довідку, якщо ніколи і ніде її не притягали до відповідальності за алкоголізм, у наркодиспансері на обліку не стоїть. Так, на вигляд Ірина не Едіт Пьяф, вона звичайна українська сільська жінка, з виробленими від роботи руками, поморщеною від спекотного сонця шкірою та згасшими від сліз очима. Але це ніяк не означає, що в неї потрібно відібрати найдорожче в її житті – її маленьку донечку, та ще й в такий спосіб. Ми доволі часто дивимось передачі за участю політиків, відомих людей, меценатів і жодного разу не чули про те, щоб народ взивали на подібні дії, а навпаки закликають допомагати бідним сім’ям і залишати дітей вдома, адже немає нічого ріднішого і кращого, ніж власний дім. Хто може дати гарантію, що вся історія сталась в нашому селі це не організована змова злочинців заради чиєїсь вигоди, де одні шукають здорових та спокійних дітей, їхніх мам, бідних, неосвідчених , а інші сприяють викраданню дітей, прикриваючись законними підставами, а треті особи їх продають. Що далі робиться з цими дітьми? Звідки на кордоні з’являються дитячі органи, що транспортуються закордон, про що нам розповідають щоденно по телебаченню.

Просимо всіх небайдужих до цієї історії допомогти матері Ірині повернути свою донечку і визволити її з рук злочинців, що переступили через найсвятіше і змогли підняти руку на беззахисну дівчинку. Ми думаємо, що дана історія вже нанесла тяжких наслідків здоров’ю дитини. Хто понесе відповідальність за все, що сталось. Ми надіємось на Вашу допомогу та підтримку. Зі згоди Ірини, надаємо її телефон - +38098 273 81 28 (Поливода Ірина Володимирівна).

Номер телефону матері - +380982738128
Номер представника на місці (Наталія Михайлівна) - +380676883961
З повагою,
Олександр
+380677700555
http://intrerio89.blogspot.com/2012/12/blog-post.html

Фотографії дівчинки(Настя третя зліва):

Реконструктизація системи ВебСтудії

Сьогодні було вирішено переробити сайт веб-студії та хостинг-провайдера. Сайт веб-студії вже оновлено. Сайт хостинг-провайдера планується за кілька днів. Зараз встановлюємо нову біллінг-панель. Окрім цього з оновленням сайтів прийшли і нові можливості. Відтепер веб-студія надає ширший спектр послуг,а ціни на послуги знизились. Стосовно хостинг-провайдера то тут теж не без змін. Клієнтів потішать нові цікаві та низькі тарифи та кілька нових серверів у дата-центрі. Після оновлення цих сайтів, буде розпочато акцію "Галерея фотографа".Всі умови та деталі будуть згодом, але занавіс таємниці хочу трошки привідкрити вже. Кожен професійний фотограф, зможе отримати безкоштовно сайт, хостинг та домен на рік. Ця акція буде відбуватись в рамках сприяння розвитку молодих фотографів.Всі новини стосовно інших підрозділів будуть згодом.

Початок роботи блогу

Відтепер всі новини веб-студії, інтернет-магазину та інших сайтів веб-студії RHC,а також розробника порталів будуть публікуватись тут.