В День Подяки подяка усім небайдужим людям
Я, Поливода Ірина Володимирівна і моя донька Золотуська Анастасія Петрівна, хочемо висловити подяку усім небайдужим людям, які погодились вирішувати нашу з донькою проблему. Яка сталась 17 грудня 2012 року в с.Виноград, Лисянського району, Черкаської області. Особливо великий уклін членам партії Свобода, які з першого дня запропонували свою допомогу. З відповідальністю можу заявити, що сьогодні це єдина партія, яка цікавиться простими українцями незважаючи на їхній соціальний статус. Дякую п.Юрію, Голові Черкаського осередку партії Свобода, Вам Сергію Петровичу, Голові Уманського осередку партії Свобода, Ви ні на один день не залишали мене з моєю донькою, на одинці з нашою проблемою, допомагали нам і як юристи, і як психологи, і як просто найкращі у світі люди. І Ваша допомога мала логічне завершення мою доньку, яку вилучили в мене назаконно, мені повернули на Свято Різдва Христового і ми з Анастасією будемо молитись за Вас і Ваші сім'ї. Я думаю, що це взагалі правило Вашої партії Свобода допомагати бідним і незахищеним людям України яких у нас мільйони, на нашому прикладі звичайні українці зрозуміють яка з п'яти партій, які є у Верховній Раді, піклується, оберігає і надає термінову допомогу. Я ще раз дякую Вам, що надали мені можливість розпочати нове життя з моєю донечкою. Я думаю воно буде іншим, ніж було до цього. Я ніколи не буду жити як раніше. Ви вселили в мене любов у життя, віру в людей і прекрасне майбутнє.
Ми бажаємо Вам великих успіхів!
Ми дякуємо Вам журналісту газети "Вечірні Черкаси" Лисенко Сніжані за Ваше журналістське розслідування. За Ваше розуміння мого материнського відчаю - залишитись без доньки, та дитячого страху - залишитись без матері. Ваше добре серце, незалежна позиція у цій справі та підтримка безумовно сприяли поверненню моєї доньки з дитячого притулку. Будемо молитись за Вас.
А також дякуємо учителю Насті та директору Виноградської середньої школи за співчуття та небайдужість до всього того, що з нами сталось.
Мама Поливода Ірина Володимирівна
Учениця 5-го класу Золотуська Анастасія Петрівна.
Лист звернення до всіх небайдужих!
Дана історія сталась 17 грудня 2012 року на Черкащині в селі Виноград Лисянського району. В селі де відносно невелика кількість жителів проживає жінка Поливода Ірина з дитиною одинадцяти років Золотуською Анастасією Петрівною. З ними також проживає бабуся (матір чоловіка). Жінка виховує доньку одна, чоловік помер кілька років тому. Щоденно жінка ходить по сусідах виконуючи різноманітну роботу – заробляє гроші для утримання дитини. Дитина навчається у сільській школі цього ж села. Незадовго до 17 грудня до Ірини приїхала невідома особа, жінка 35-40 років з пропозицією віддати доньку у новий інтернат сімейного типу, що вони з чоловіком зараз відкривають. Звичайно Іра відмовилась від даної пропозиції, адже в їхній сім’ї нічого не бракує – будинок з всіма можливими зручностями, підведені комунікації, господарство. І ось настало 17 грудня. Мама відправила дитину до школи і без жодних переживань пішла на роботу. Коли настала 16:00 година і Насті ще не було вдома, мама почала хвилюватись. Прийшовши до школи, з Іриною відмовились спілкуватись директор, вчителі, навіть діти і ті мовчали ніби чогось боялись. Лише дехто з однокласників та один працівник змогли мамі пояснити де ж її донечка. А далі Іра почула жахливу історію, що сталась з дитиною під час уроків, що дитину посадили в автомобіль та повезли у невідомому напрямку. Матір Насті, відразу побігла до директора школи додому, там же ж їй відповів чоловік, що її немає вдома. Далі Ірина побігла до Голови селищної ради. Він також нічого не пояснив. Матір у відчаї вже не знала, що робити, ніхто не міг пояснити де її донечка і що з нею зробили. Трошки відступлю від теми, в цьому селі в мене проживає бабця. Вона сусідка Ірини. Так от, Ірина у відчаї прибігає до моєї бабці, розказує все, що сталось і бабця відразу телефонує до мене за порадою. Почувши цю історію я був шокований. На даний момент мама так і не може забрати свою кохану донечку, навіть не має змоги її побачити. Доля дівчинки невідома, ніхто не відкриває її реального місця знаходження. Враховуючи останні події, що відбуваються в Україні та світі, мама і всі ми переживаємо за дитину, бачучи по телевізору новини де діти переживають страшенні знущання, а не раз і зі смертельними закінченням. Мама, її родичі та друзі та і просто небайдужі громадяни України просимо допомогти у цій ситуації, адже якщо не ми спинемо це свавілля то завтра таке зроблять і з нашими дітьми. Особисто звертаюсь до Президента України – Шановний Вікторе Федоровичу, не будьте байдужим до проблеми простих селян, людей які годують наш державу, які піклуються про нашу землю та дають приклад нашим дітям, не будьте байдужим до діточок, що так потребують Вашої допомоги. Я надіюсь ця стаття дійде до найвищих ешалонів влади і спільно ми допоможемо Ірині повернути свою доньку, а правоохоронців, що вчинили злочин буде покарано.
Оновлена інформація 20.12.2012 19:00. Вже після декількох годин активної роботи в напрямку ЗМІ нам почало допомагати видання Голос.ЮА і журналіст видання телефонував до Ірини, а також у відділ соц.опіки та РВУМВС Лисянського району. Дівчинка знаходиться у дитячому будинку у м.Умань. Найцікавіше те, що матір сьогодні прийшла у РВУМВС Лисянського району з проханням написати заяву про зникнення дівчинки, а їй у дуже грубій формі, із застосуванням сили пояснили, що краще їй піти. Не витерпівши такого свавілля, Ірина пішла в районну прокуратуру написати заяву на працівників МВС і отримати допомогу у вирішенні проблеми з дитиною. Натомість отримала повторення ситуації у районному відділенні міліції. Незважаючи на вихід оновленого ККУ працвники правоохоронних органів й надалі недбало виконують свої обов’язки і більше того йдуть на перекір Закону хоча за це мають відповідати по найвищій мірі. Коли мені перетелефонував журналіст і сповістив мене про те, що дівчинка знайшлась і з нею все добре, він мені також сказав, що у дитячому будинку його проінформували про наступне. Як сказав представник інтернату, дівчинка переживає про те, що мами не було вдома три місяці і Настя проживає вже кілька місяців невідомо де. З достовірних джерел того ж самого інтернату стало відомо, що слова які переказали журналісту є вигадкою. Дівчинка в шоковому стані, на грані суїциду, страшенно плаче і проситься до мами. Нам не вдалось поговорити з дитиною і тим більше коли дзвінок здійснила мама, їй сказали, що такої дитини там немає. До даної проблеми підключились ЗМІ та приватні особи, що допомагають нам отримати інформацію. Зі слів працівників відділу соц.опіки дитину не повернуть матері бо вже все вирішено за неї. Хто і що вирішив невідомо. Нами було проведено опитування всіх сусідів та людей, що знають Ірину та її доньку і всі одноголосно відповіли, що ця жінка обожнює свою доньку і заради неї життя віддасть. На запитання про відсутність Ірини всі опитанні сказали, що такого бути не може бо більшість людей бачить Ірину щодня. З усього вищесказаного ми зробили висновок, що Ірина і її донька стали жертвами злочинного угруповування. Хто бажає допомогти телефонуйте.
Оновлена інформація 21.12.2012 11:45. Стали відомі нові факти у даній справі. Як повідомили в дитячому будинку нашому представнику, дитину ніби забирав зі школи прокурор Лисянського району з рішення соціальної опіки. Як розказала нам одна з вчительок яка в той момент це все бачила: "Ми з Настею надягали прикраси на ялинку в класі і тут в клас заходять двоє чоловіків більше середньої статури із запитанням хто Золотуська Анастасія. Дівчинка підвелася і з посмішкою сказала - Я. Дитині наказали йти з міліціянтами.Я запитала куди,у відповідь почула, що дитину забирають в дитячий притулок. Я відразу оскаржила це і сказала, що потрібно повідомити матір, на що почула що матір вже повідомлено. Вона попросила взяти хоча б портфель з книжками, улюбленою іграшкою - ведмедиком, без якого вона нікуди не йду, тому що це подарунок покійного батька, форму спортивну з якою вона прийшла на фізкультуру - у відповідь - тобі це не знадобиться вже ніколи і дівчинку просто витягнули з класу насильно". Відомо, що дівчинка в шоковому стані і вже зараз потребує втручання медиків та професійних психологів.
Оновлена інформація 24.12.2012 11:00. З моменту останнього оновлення надійшло багато новин. Нам на допомогу прийшли небайдужі люди, а саме представник партії Свобода у м.Умань та керівник Черкаського осередку партії Свобода. На даний момент вони активно сприяють вирішенню проблеми. Також велика вдячність Батчаєву Володимиру Крузовичу Оновлення стосовно даної справи чекайте вже за декілька днів.
Лист звернення мешканців с.Виноград
Шановний(а) __________________________________________________________________
До Вас звертаються мешканці села Виноград Лисянського району Черкаської області, сусіди,знайомі і просто жителі цього села. 17 грудня 2012 року о 14:30 ученицю 5-го класу Виноградської середньої школи Золотуську Анастасію віком одинадцяти років, два чоловіки вивели на вулицю зкласу, посадили у автомобіль і повезли у невідомому напрямку, не давши їй її рюкзак, ні одягу, ні можливості зателефонувати мамі. Дитина відчайдушно плакала, кричала і не розуміла куди і для чого її везуть ці дорослі люди. Ще одна не мало важлива річ, а можливо і найголовніша – який документ надали директору школи і вчителю Насті, коли її забирали силоміць зі школи, адже вони несуть відповідальність за дівчинку, що перебуває на навчанні. Щоб винести будь-яку річ зі школи,потрібна накладна, а що потрібно для того, щоб забрати зі школи дитину чужим людям?! Ні директор школи, ні вчитель в яких забрали дівчинку не знають де вона і що з нею сталось. Питання – Це законно? Це Правильно? Так має бути? Це запитання до всіх органів влади, усіх організацій по захисту прав людини, дитини, матері, до психологів, лікарів. В які часи ми живемо?! Хто дав право людям, що стоять у керма влади, нищити людські душі? Можна собі уявити який стрес пережила ця беззахисна, налякана дівчинка. Ніхто не знає які наслідки будуть з нею після цієї історії. А найстрашніше те, що родина не може зв’язатись з нею, а тим більше зустрітись. Соціальні працівники смт.Лисянка стверджують, що дитину відвезли у місто Умань, у дитячий будинок за вул.Гонти,12. Нам стало відомо, що дівчинка знаходиться зачиненою в кімнаті, постійно плаче, та просить побачити маму. Дитина потребує невідкладного втручання медиків. Хто сказав що їй там краще, аніж з мамою, бабцею, рідними їй людьми, друзями, вчителями та тими хто її оточує протягом одинадцяти років. Хто вирішив, що її потрібно насильно, застосовуючи грубу силу, тягнути до автомобіля, везти понад сто кілометрів тендітну і настрашену дитину двом незнайомим чоловікам, що взагалі було в цьому автомобілі, що з нею там робили і чому її приховують від родини? Хто вирішив, що мама не здатна опікуватись дитиною? Ми мешканці села,можемо засвідчити, що мама проживає зі своєю свекрухою, матір’ю покійного чоловіка, у нормальному великому будинку, де є вода, газове опалення, телебачення, холодильник, є присадибна ділянка, є господарство з немалим поголів’ям. Настуся завжди гарно вдягнута, охайна, не голодна, ходить до школи, не хворіє. Напевно комусь дуже сподобалась ця дівчинка і хтось хоче відібрати її у бідної, знедоленої жінки, яких тисячі в наших українських селах. Нещодавно до них приїжджали дві особи, що не назвали своїх імен та прізвищ, повідомивши лише те, що вони господарі дитячого будинку сімейного типу і підбирають по селах для себе дітей і Золотуська Анастасія по всім критеріям підходить. ЦЕ що??? В нас в Україні дітей підбирають як на ринку речі? Що означають слова «підходить» і «ми її заберемо»? Хто запитав у мами чи вона її віддасть? А в дитини хто запитав чи вона хоче залишити батьківський дім. Все це наводить на думки, що всі ті речі які в останній час відбуваються в Україні, вони невипадкові – справа Оксани Макар, справа нещасних дітей з Луганщини, що померли від руки прийомних батьків, справи тих дітей яких в дитячих будинках з десяти років гвалтують, які з дитинства курять, пиячать та вживають наркотики. В нашому селі багато дітей перебувало в дитячих будинках і жоден не повернувся звідти лікарем,вчителем чи звичайним кондитером. Всі повернулись п’яницями, злодіями та наркоманами. То хто вирішив, що в наших українських дитячих будинках, нашим дітям краще,ніж вдома. Мама Анастасії звичайна українська жінка, яких в Україні мільйони. Ходить по людях пенсіонерах, виконує різноманітну роботу, тим самим заробляючи гроші для дитини та себе. У селі проживають одні пенсіонери і декілька десятків молоді і ні для кого не секрет, що роботи для цих бідних людей немає.
Протягом десяти років органи соціальної опіки смт.Лисянка не цікавились як живе мама з малолітньою дитиною, не виплачували жодної копійки родині, ні як одинокій матері, ні як малозабезпеченій родині незважаючи на численні прохання та офіційні звернення. А тепер чомусь цим же ж органам захотілось у мами дитину відібрати і розпочались надумування фактів, що мама п’яниця, що мама не живе вдома, що мама не працює. А в кого вони це запитали? Ми люди, що проживаємо навколо цієї родини, директор школи і вчителі, стверджуємо протилежне. Мама Ірина піклується за свою дитину, дбає за її здоров’я та благополуччя. Цілу ніч після зникнення дитини, мама розшукувала її по селу. Ніхто не говорив, що сталось з дитиною у школі. Лише однокласники, змогли прояснити ситуацію. Ранком Ірина поїхала у РВ УМВС Лисянського району для подачі заяви про викрадення дитини. Звернувшися до чергового районного відділення міліції із заявою, після прочитання ним даного звернення, заява була розірвана, а жінку вигнали з приміщення. Чому? Адже в Україні набув чинності новий Кримінальний Кодекс України, що гарантує можливість подання будь-якого звернення у державні органи. Ця нещасна жінка пішла до районної прокуратури, де з нею вчинили точно так само. Потім вона пішла до районного відділу опіки над дітьми де їй надали таку інформацію: «Дитину ми вирішили забрати в тебе в дитячий будинок м.Умань». Хто вирішив? Якими документами це передбачено? І коли маму про це повідомили? «Ти більше ніколи її не побачиш». Чому і хто виніс такий вирок? Куди подінеться дитина? «Дзвонити дитині і бачити її не можна!» Чому? «Йди геть звідси і принеси довідку, що в тебе є особняк, що в ньому євроремонт, довідку про наявність роботи, а зарплату не меншу за два прожиткових мінімуми, довідку, що ти не п’яницю і ще довідку, довідку,довідку…». Люди добрі, який особняк з євроремонтом може бути в с.Виноград Лисянського району, про яку роботу на дві тисячі гривень може йти мова, коли навіть директор школи не має такої заробітної плати, звідки взяти таку довідку, якщо ніколи і ніде її не притягали до відповідальності за алкоголізм, у наркодиспансері на обліку не стоїть. Так, на вигляд Ірина не Едіт Пьяф, вона звичайна українська сільська жінка, з виробленими від роботи руками, поморщеною від спекотного сонця шкірою та згасшими від сліз очима. Але це ніяк не означає, що в неї потрібно відібрати найдорожче в її житті – її маленьку донечку, та ще й в такий спосіб. Ми доволі часто дивимось передачі за участю політиків, відомих людей, меценатів і жодного разу не чули про те, щоб народ взивали на подібні дії, а навпаки закликають допомагати бідним сім’ям і залишати дітей вдома, адже немає нічого ріднішого і кращого, ніж власний дім. Хто може дати гарантію, що вся історія сталась в нашому селі це не організована змова злочинців заради чиєїсь вигоди, де одні шукають здорових та спокійних дітей, їхніх мам, бідних, неосвідчених , а інші сприяють викраданню дітей, прикриваючись законними підставами, а треті особи їх продають. Що далі робиться з цими дітьми? Звідки на кордоні з’являються дитячі органи, що транспортуються закордон, про що нам розповідають щоденно по телебаченню.
Просимо всіх небайдужих до цієї історії допомогти матері Ірині повернути свою донечку і визволити її з рук злочинців, що переступили через найсвятіше і змогли підняти руку на беззахисну дівчинку. Ми думаємо, що дана історія вже нанесла тяжких наслідків здоров’ю дитини. Хто понесе відповідальність за все, що сталось. Ми надіємось на Вашу допомогу та підтримку. Зі згоди Ірини, надаємо її телефон - +38098 273 81 28 (Поливода Ірина Володимирівна).
Номер телефону матері - +380982738128
Номер представника на місці (Наталія Михайлівна) - +380676883961
З повагою,
Олександр
+380677700555
http://intrerio89.blogspot.com/2012/12/blog-post.html
Фотографії дівчинки(Настя третя зліва):
Я, Поливода Ірина Володимирівна і моя донька Золотуська Анастасія Петрівна, хочемо висловити подяку усім небайдужим людям, які погодились вирішувати нашу з донькою проблему. Яка сталась 17 грудня 2012 року в с.Виноград, Лисянського району, Черкаської області. Особливо великий уклін членам партії Свобода, які з першого дня запропонували свою допомогу. З відповідальністю можу заявити, що сьогодні це єдина партія, яка цікавиться простими українцями незважаючи на їхній соціальний статус. Дякую п.Юрію, Голові Черкаського осередку партії Свобода, Вам Сергію Петровичу, Голові Уманського осередку партії Свобода, Ви ні на один день не залишали мене з моєю донькою, на одинці з нашою проблемою, допомагали нам і як юристи, і як психологи, і як просто найкращі у світі люди. І Ваша допомога мала логічне завершення мою доньку, яку вилучили в мене назаконно, мені повернули на Свято Різдва Христового і ми з Анастасією будемо молитись за Вас і Ваші сім'ї. Я думаю, що це взагалі правило Вашої партії Свобода допомагати бідним і незахищеним людям України яких у нас мільйони, на нашому прикладі звичайні українці зрозуміють яка з п'яти партій, які є у Верховній Раді, піклується, оберігає і надає термінову допомогу. Я ще раз дякую Вам, що надали мені можливість розпочати нове життя з моєю донечкою. Я думаю воно буде іншим, ніж було до цього. Я ніколи не буду жити як раніше. Ви вселили в мене любов у життя, віру в людей і прекрасне майбутнє.
Ми бажаємо Вам великих успіхів!
Ми дякуємо Вам журналісту газети "Вечірні Черкаси" Лисенко Сніжані за Ваше журналістське розслідування. За Ваше розуміння мого материнського відчаю - залишитись без доньки, та дитячого страху - залишитись без матері. Ваше добре серце, незалежна позиція у цій справі та підтримка безумовно сприяли поверненню моєї доньки з дитячого притулку. Будемо молитись за Вас.
А також дякуємо учителю Насті та директору Виноградської середньої школи за співчуття та небайдужість до всього того, що з нами сталось.
Мама Поливода Ірина Володимирівна
Учениця 5-го класу Золотуська Анастасія Петрівна.
Лист звернення до всіх небайдужих!
Дана історія сталась 17 грудня 2012 року на Черкащині в селі Виноград Лисянського району. В селі де відносно невелика кількість жителів проживає жінка Поливода Ірина з дитиною одинадцяти років Золотуською Анастасією Петрівною. З ними також проживає бабуся (матір чоловіка). Жінка виховує доньку одна, чоловік помер кілька років тому. Щоденно жінка ходить по сусідах виконуючи різноманітну роботу – заробляє гроші для утримання дитини. Дитина навчається у сільській школі цього ж села. Незадовго до 17 грудня до Ірини приїхала невідома особа, жінка 35-40 років з пропозицією віддати доньку у новий інтернат сімейного типу, що вони з чоловіком зараз відкривають. Звичайно Іра відмовилась від даної пропозиції, адже в їхній сім’ї нічого не бракує – будинок з всіма можливими зручностями, підведені комунікації, господарство. І ось настало 17 грудня. Мама відправила дитину до школи і без жодних переживань пішла на роботу. Коли настала 16:00 година і Насті ще не було вдома, мама почала хвилюватись. Прийшовши до школи, з Іриною відмовились спілкуватись директор, вчителі, навіть діти і ті мовчали ніби чогось боялись. Лише дехто з однокласників та один працівник змогли мамі пояснити де ж її донечка. А далі Іра почула жахливу історію, що сталась з дитиною під час уроків, що дитину посадили в автомобіль та повезли у невідомому напрямку. Матір Насті, відразу побігла до директора школи додому, там же ж їй відповів чоловік, що її немає вдома. Далі Ірина побігла до Голови селищної ради. Він також нічого не пояснив. Матір у відчаї вже не знала, що робити, ніхто не міг пояснити де її донечка і що з нею зробили. Трошки відступлю від теми, в цьому селі в мене проживає бабця. Вона сусідка Ірини. Так от, Ірина у відчаї прибігає до моєї бабці, розказує все, що сталось і бабця відразу телефонує до мене за порадою. Почувши цю історію я був шокований. На даний момент мама так і не може забрати свою кохану донечку, навіть не має змоги її побачити. Доля дівчинки невідома, ніхто не відкриває її реального місця знаходження. Враховуючи останні події, що відбуваються в Україні та світі, мама і всі ми переживаємо за дитину, бачучи по телевізору новини де діти переживають страшенні знущання, а не раз і зі смертельними закінченням. Мама, її родичі та друзі та і просто небайдужі громадяни України просимо допомогти у цій ситуації, адже якщо не ми спинемо це свавілля то завтра таке зроблять і з нашими дітьми. Особисто звертаюсь до Президента України – Шановний Вікторе Федоровичу, не будьте байдужим до проблеми простих селян, людей які годують наш державу, які піклуються про нашу землю та дають приклад нашим дітям, не будьте байдужим до діточок, що так потребують Вашої допомоги. Я надіюсь ця стаття дійде до найвищих ешалонів влади і спільно ми допоможемо Ірині повернути свою доньку, а правоохоронців, що вчинили злочин буде покарано.
Оновлена інформація 20.12.2012 19:00. Вже після декількох годин активної роботи в напрямку ЗМІ нам почало допомагати видання Голос.ЮА і журналіст видання телефонував до Ірини, а також у відділ соц.опіки та РВУМВС Лисянського району. Дівчинка знаходиться у дитячому будинку у м.Умань. Найцікавіше те, що матір сьогодні прийшла у РВУМВС Лисянського району з проханням написати заяву про зникнення дівчинки, а їй у дуже грубій формі, із застосуванням сили пояснили, що краще їй піти. Не витерпівши такого свавілля, Ірина пішла в районну прокуратуру написати заяву на працівників МВС і отримати допомогу у вирішенні проблеми з дитиною. Натомість отримала повторення ситуації у районному відділенні міліції. Незважаючи на вихід оновленого ККУ працвники правоохоронних органів й надалі недбало виконують свої обов’язки і більше того йдуть на перекір Закону хоча за це мають відповідати по найвищій мірі. Коли мені перетелефонував журналіст і сповістив мене про те, що дівчинка знайшлась і з нею все добре, він мені також сказав, що у дитячому будинку його проінформували про наступне. Як сказав представник інтернату, дівчинка переживає про те, що мами не було вдома три місяці і Настя проживає вже кілька місяців невідомо де. З достовірних джерел того ж самого інтернату стало відомо, що слова які переказали журналісту є вигадкою. Дівчинка в шоковому стані, на грані суїциду, страшенно плаче і проситься до мами. Нам не вдалось поговорити з дитиною і тим більше коли дзвінок здійснила мама, їй сказали, що такої дитини там немає. До даної проблеми підключились ЗМІ та приватні особи, що допомагають нам отримати інформацію. Зі слів працівників відділу соц.опіки дитину не повернуть матері бо вже все вирішено за неї. Хто і що вирішив невідомо. Нами було проведено опитування всіх сусідів та людей, що знають Ірину та її доньку і всі одноголосно відповіли, що ця жінка обожнює свою доньку і заради неї життя віддасть. На запитання про відсутність Ірини всі опитанні сказали, що такого бути не може бо більшість людей бачить Ірину щодня. З усього вищесказаного ми зробили висновок, що Ірина і її донька стали жертвами злочинного угруповування. Хто бажає допомогти телефонуйте.
Оновлена інформація 21.12.2012 11:45. Стали відомі нові факти у даній справі. Як повідомили в дитячому будинку нашому представнику, дитину ніби забирав зі школи прокурор Лисянського району з рішення соціальної опіки. Як розказала нам одна з вчительок яка в той момент це все бачила: "Ми з Настею надягали прикраси на ялинку в класі і тут в клас заходять двоє чоловіків більше середньої статури із запитанням хто Золотуська Анастасія. Дівчинка підвелася і з посмішкою сказала - Я. Дитині наказали йти з міліціянтами.Я запитала куди,у відповідь почула, що дитину забирають в дитячий притулок. Я відразу оскаржила це і сказала, що потрібно повідомити матір, на що почула що матір вже повідомлено. Вона попросила взяти хоча б портфель з книжками, улюбленою іграшкою - ведмедиком, без якого вона нікуди не йду, тому що це подарунок покійного батька, форму спортивну з якою вона прийшла на фізкультуру - у відповідь - тобі це не знадобиться вже ніколи і дівчинку просто витягнули з класу насильно". Відомо, що дівчинка в шоковому стані і вже зараз потребує втручання медиків та професійних психологів.
Оновлена інформація 24.12.2012 11:00. З моменту останнього оновлення надійшло багато новин. Нам на допомогу прийшли небайдужі люди, а саме представник партії Свобода у м.Умань та керівник Черкаського осередку партії Свобода. На даний момент вони активно сприяють вирішенню проблеми. Також велика вдячність Батчаєву Володимиру Крузовичу Оновлення стосовно даної справи чекайте вже за декілька днів.
Лист звернення мешканців с.Виноград
Шановний(а) __________________________________________________________________
До Вас звертаються мешканці села Виноград Лисянського району Черкаської області, сусіди,знайомі і просто жителі цього села. 17 грудня 2012 року о 14:30 ученицю 5-го класу Виноградської середньої школи Золотуську Анастасію віком одинадцяти років, два чоловіки вивели на вулицю зкласу, посадили у автомобіль і повезли у невідомому напрямку, не давши їй її рюкзак, ні одягу, ні можливості зателефонувати мамі. Дитина відчайдушно плакала, кричала і не розуміла куди і для чого її везуть ці дорослі люди. Ще одна не мало важлива річ, а можливо і найголовніша – який документ надали директору школи і вчителю Насті, коли її забирали силоміць зі школи, адже вони несуть відповідальність за дівчинку, що перебуває на навчанні. Щоб винести будь-яку річ зі школи,потрібна накладна, а що потрібно для того, щоб забрати зі школи дитину чужим людям?! Ні директор школи, ні вчитель в яких забрали дівчинку не знають де вона і що з нею сталось. Питання – Це законно? Це Правильно? Так має бути? Це запитання до всіх органів влади, усіх організацій по захисту прав людини, дитини, матері, до психологів, лікарів. В які часи ми живемо?! Хто дав право людям, що стоять у керма влади, нищити людські душі? Можна собі уявити який стрес пережила ця беззахисна, налякана дівчинка. Ніхто не знає які наслідки будуть з нею після цієї історії. А найстрашніше те, що родина не може зв’язатись з нею, а тим більше зустрітись. Соціальні працівники смт.Лисянка стверджують, що дитину відвезли у місто Умань, у дитячий будинок за вул.Гонти,12. Нам стало відомо, що дівчинка знаходиться зачиненою в кімнаті, постійно плаче, та просить побачити маму. Дитина потребує невідкладного втручання медиків. Хто сказав що їй там краще, аніж з мамою, бабцею, рідними їй людьми, друзями, вчителями та тими хто її оточує протягом одинадцяти років. Хто вирішив, що її потрібно насильно, застосовуючи грубу силу, тягнути до автомобіля, везти понад сто кілометрів тендітну і настрашену дитину двом незнайомим чоловікам, що взагалі було в цьому автомобілі, що з нею там робили і чому її приховують від родини? Хто вирішив, що мама не здатна опікуватись дитиною? Ми мешканці села,можемо засвідчити, що мама проживає зі своєю свекрухою, матір’ю покійного чоловіка, у нормальному великому будинку, де є вода, газове опалення, телебачення, холодильник, є присадибна ділянка, є господарство з немалим поголів’ям. Настуся завжди гарно вдягнута, охайна, не голодна, ходить до школи, не хворіє. Напевно комусь дуже сподобалась ця дівчинка і хтось хоче відібрати її у бідної, знедоленої жінки, яких тисячі в наших українських селах. Нещодавно до них приїжджали дві особи, що не назвали своїх імен та прізвищ, повідомивши лише те, що вони господарі дитячого будинку сімейного типу і підбирають по селах для себе дітей і Золотуська Анастасія по всім критеріям підходить. ЦЕ що??? В нас в Україні дітей підбирають як на ринку речі? Що означають слова «підходить» і «ми її заберемо»? Хто запитав у мами чи вона її віддасть? А в дитини хто запитав чи вона хоче залишити батьківський дім. Все це наводить на думки, що всі ті речі які в останній час відбуваються в Україні, вони невипадкові – справа Оксани Макар, справа нещасних дітей з Луганщини, що померли від руки прийомних батьків, справи тих дітей яких в дитячих будинках з десяти років гвалтують, які з дитинства курять, пиячать та вживають наркотики. В нашому селі багато дітей перебувало в дитячих будинках і жоден не повернувся звідти лікарем,вчителем чи звичайним кондитером. Всі повернулись п’яницями, злодіями та наркоманами. То хто вирішив, що в наших українських дитячих будинках, нашим дітям краще,ніж вдома. Мама Анастасії звичайна українська жінка, яких в Україні мільйони. Ходить по людях пенсіонерах, виконує різноманітну роботу, тим самим заробляючи гроші для дитини та себе. У селі проживають одні пенсіонери і декілька десятків молоді і ні для кого не секрет, що роботи для цих бідних людей немає.
Протягом десяти років органи соціальної опіки смт.Лисянка не цікавились як живе мама з малолітньою дитиною, не виплачували жодної копійки родині, ні як одинокій матері, ні як малозабезпеченій родині незважаючи на численні прохання та офіційні звернення. А тепер чомусь цим же ж органам захотілось у мами дитину відібрати і розпочались надумування фактів, що мама п’яниця, що мама не живе вдома, що мама не працює. А в кого вони це запитали? Ми люди, що проживаємо навколо цієї родини, директор школи і вчителі, стверджуємо протилежне. Мама Ірина піклується за свою дитину, дбає за її здоров’я та благополуччя. Цілу ніч після зникнення дитини, мама розшукувала її по селу. Ніхто не говорив, що сталось з дитиною у школі. Лише однокласники, змогли прояснити ситуацію. Ранком Ірина поїхала у РВ УМВС Лисянського району для подачі заяви про викрадення дитини. Звернувшися до чергового районного відділення міліції із заявою, після прочитання ним даного звернення, заява була розірвана, а жінку вигнали з приміщення. Чому? Адже в Україні набув чинності новий Кримінальний Кодекс України, що гарантує можливість подання будь-якого звернення у державні органи. Ця нещасна жінка пішла до районної прокуратури, де з нею вчинили точно так само. Потім вона пішла до районного відділу опіки над дітьми де їй надали таку інформацію: «Дитину ми вирішили забрати в тебе в дитячий будинок м.Умань». Хто вирішив? Якими документами це передбачено? І коли маму про це повідомили? «Ти більше ніколи її не побачиш». Чому і хто виніс такий вирок? Куди подінеться дитина? «Дзвонити дитині і бачити її не можна!» Чому? «Йди геть звідси і принеси довідку, що в тебе є особняк, що в ньому євроремонт, довідку про наявність роботи, а зарплату не меншу за два прожиткових мінімуми, довідку, що ти не п’яницю і ще довідку, довідку,довідку…». Люди добрі, який особняк з євроремонтом може бути в с.Виноград Лисянського району, про яку роботу на дві тисячі гривень може йти мова, коли навіть директор школи не має такої заробітної плати, звідки взяти таку довідку, якщо ніколи і ніде її не притягали до відповідальності за алкоголізм, у наркодиспансері на обліку не стоїть. Так, на вигляд Ірина не Едіт Пьяф, вона звичайна українська сільська жінка, з виробленими від роботи руками, поморщеною від спекотного сонця шкірою та згасшими від сліз очима. Але це ніяк не означає, що в неї потрібно відібрати найдорожче в її житті – її маленьку донечку, та ще й в такий спосіб. Ми доволі часто дивимось передачі за участю політиків, відомих людей, меценатів і жодного разу не чули про те, щоб народ взивали на подібні дії, а навпаки закликають допомагати бідним сім’ям і залишати дітей вдома, адже немає нічого ріднішого і кращого, ніж власний дім. Хто може дати гарантію, що вся історія сталась в нашому селі це не організована змова злочинців заради чиєїсь вигоди, де одні шукають здорових та спокійних дітей, їхніх мам, бідних, неосвідчених , а інші сприяють викраданню дітей, прикриваючись законними підставами, а треті особи їх продають. Що далі робиться з цими дітьми? Звідки на кордоні з’являються дитячі органи, що транспортуються закордон, про що нам розповідають щоденно по телебаченню.
Просимо всіх небайдужих до цієї історії допомогти матері Ірині повернути свою донечку і визволити її з рук злочинців, що переступили через найсвятіше і змогли підняти руку на беззахисну дівчинку. Ми думаємо, що дана історія вже нанесла тяжких наслідків здоров’ю дитини. Хто понесе відповідальність за все, що сталось. Ми надіємось на Вашу допомогу та підтримку. Зі згоди Ірини, надаємо її телефон - +38098 273 81 28 (Поливода Ірина Володимирівна).
Номер телефону матері - +380982738128
Номер представника на місці (Наталія Михайлівна) - +380676883961
З повагою,
Олександр
+380677700555
http://intrerio89.blogspot.com/2012/12/blog-post.html
Фотографії дівчинки(Настя третя зліва):
